Четверг, 13.12.2018, 10:04
Приветствую Вас Гость | RSS

Вовчоярівський НВК

Форма входа
Карта проезда
Адреса школи

93315

Україна, Луганська область, Попаснянський район

смт Вовчоярівка, вул.Миру 2

e-mail vovchschool@ukr.net

Файли

Главная » Файлы » Шкільні МО » Семінари

Психолого-педагогічний семінар-тренінг
[ Скачать с сервера (73.5 Kb) ] 18.12.2014, 13:22

Тема. Профілактика та подолання синдрому «професійного вигорання»

                                                                     Шановні колеги!

 

     Тема заняття нашого психолого – педагогічного семінару не зовсім звична. Як правило, здебільшого, ми розглядаємо питання  щодо шляхів підвищення якості навчально – виховного процесу.  Сьогодні ж ми поговоримо про нас з вами як людей, які в силу своєї професії змушені  постійно зберігати позитивний емоційний діалог з керівництвом,  колегами по роботі, учнями , батьками і взагалі з усіма оточуючими нас людьми. Бо ми ж – учителі.

       Емоції по праву можна назвати одним з основних інструментів в нашій роботі. Вчитель, виснажений емоційно, через декілька років професійної діяльності може сам собі сказати «Я не можу більше турбуватись про інших, у мене не залишилось почуттів, мені нічого віддавати, я виснажений». А як часто, згадуючи колег, які тяжко захворіли або навіть рано пішли з життя говорять «Він згорів на роботі». На жаль – це не рідкість.

       Про наявність великої кількості стресорів у педагогічній діяльності вчені говорять вже давно. Прояви стресу в роботі вчителя різноманітні і численні. Серед найпоширеніших виділяють: тривожність, дратованість, виснаженість, психологічні і фізичні перевантаження. Саме ці чинники спричиняють виникнення так званого синдрому «професійного вигорання», що означає:   виснаження моральних та фізичних сил. А це    неминуче позначається  на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, на стосунках з оточуючими. Професія педагога – одна з тих, де синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеним. Тому дуже важливим є питання вивчення особливостей  виникнення, розвитку і перебігу, а головне його запобіганню.

      Приходячи на будь який захід, ми працюємо, ділимось досвідом  і , безперечно, чогось очікуємо. Чого ж чекаєте ви від сьогоднішньої роботи? Кожен з вас отримав квіточку на якій записав свої очікування. Давайте їх оголосимо і прикріпимо на дерево очікувань. (пропоную це зробити практичному психологу)

                                            кріпить квіточки до дерева.

     Подивіться на наше дерево, яке так гарно зацвіло! Воно вказує на те, що ми з вами небайдужі, і сподіваюсь, наприкінці семінару ми зберемо щедрий урожай!

    На сьогоднішній семінар, який ми проведемо з елементами тренінгу,  виносяться наступні питання:

  1. Культура здоров’я та синдром психо – емоційного вигорання.
  2. Основні прояви  та причини синдрому «професійного вигорання» вчителя.
  3. Симптоми і стадії професійного вигорання.
  4. Психологічна допомога
  5. Як уникнути синдрому « професійного вигорання»

    Що ж зробити, щоб уникнути небезпеки, не набути синдрому «професійного вигорання»?

 

   Хтось, можливо, скаже «Для чого це нам?» Я дам відповідь: професійне вигорання тягне за собою емоційне. Людина ж без емоцій не може існувати. І подумайте: хіба ми, учителі , зможемо й надалі ефективно навчати дітей, будучі емоційно бідними? Чи буде учням тоді з нами цікаво? Чи будемо ми мати бажання взагалі їх навчати. Мабуть, ні. Бо наше життя перетвориться на рутину. А це вже неповноцінне життя.

     Уявимо людину у вигляді сонечка.

 

               (На дошку кріпиться паперове «сонце»).

 

Але хіба ж сонечко завжди чисте і яскраве? Звичайно, ні! На нього можуть насуватись хмари. Що може захмарювати сонце, тобто нас?  Також розуміємо всі: хвороби, перевтома, складне матеріальне становище, проблеми в сім’ї тощо.). То що ж таке культура здоров’я і як вона пов’язана із психо - емоційним вигоранням вчителя?

  

   . В ієрархії людських цінностей здоров’я посідає провідне місце. Кожна людина завжди прагне, що б у неї та в її близьких насамперед було добре здоров’я. Існує чотири основні групи факторів, що детермінують здоров’я кожної людини:

- спосіб і стиль життя людини, стан її свідомості та внутрішньої культури – 55%

 - стан середовища проживання (макро – та мікро екологія) - 20%

- генетичні фактори – 15%

- сукупні зусилля медицини та органів охорони здоров’я – 10%

   Аналіз «представництва» кожної з цих груп факторів свідчить, що лев’яча доля належить саме способу життєдіяльності конкретної людини.

    І тут доречно навести визначення здоров’я з Преамбули Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я, яке характеризує здоров’я, як стан повного фізичного, душевного  та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.

    Коли ми говоримо про щастя, душевний спокій, радість або задоволення ми маємо на увазі психічне здоровя.

   Професійне ж здоров’я передбачає стійкість організму спеціаліста до впливу чинників та умов, пов’язаних із конкретною професійною діяльністю. Водночас не можливо уявити абсолютну надійність такої стійкості. Тому поряд з проблемою професійного здоров’я розглядають проблему професійного нездоров’я. Саме до таких чинників належать феномени професійного і емоційного вигорання.

 

 Перш ніж перейти до  розгляду питання про синдром професійного вигорання проаналізуємо професійну діяльність членів нашого педагогічного колективу на основі ваших відповідей на ряд запитань.

  1. У професійній діяльності нам подобається: спілкуватися з дітьми, батьками, колегами, пізнавати нове, навчати учнів, спілкуватися з людьми різних поколінь, займатися самоосвітою

  

2) У професійній діяльності нам не подобається: безліч конкурсів, що заважає роботі; недостатня матеріально – технічна база, конфліктні ситуації, що інколи виникають; ненормований робочий день

 

3) У професійній діяльності нас дратує: неналежна підготовка учнів до уроків, незадовільна поведінка окремих учнів, негативне ставлення деяких батьків до школи, їх небажання вникати в суть проблеми

 

      4) У професійній діяльності я ставлюсь без емоцій до   -

 

      5) У професійній діяльності я б хотіла змінити: ставлення суспільства та держави до школи; ставлення батьків до проблем навчання і виховання дітей; систему оцінювання; багато чого.

 

    Стосовно  того, як ми відчуваємо професійне вигорання в роботі  відповіді розподілились наступним чином:

1)  Так, вигорів на 100% - 0

2) Вигорів на половину –  2

3) Починаю вигорати –     5

4) Ні, ще тримаюсь –         6

5) А що це таке? –             1           (звернути увагу на якість написання анкет)

 

    А чи залишиться такою ж ваша думка після семінару? То ж спробуємо розібратись.

 

    Термін «професійне вигорання» з’явився відносно недавно. Його ввів американський психіатр Фрейденсберг у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які працюють в системі «людина – людина». Нині він має вже діагностичний статус у «Міжнародній класифікації хвороб» - проблеми, пов’язані з труднощами управління власним життям.

   Синдром «професійного вигорання» виявляється у депресивному стані, почутті втоми і спустошеності, утраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, негативній настанові щодо роботи і життя в цілому…

     Отже, якщо подібний синдром спостерігається у вчителя, то це стає небезпекою і для його учнів, оскільки настрій вчителя досить швидко передається школярам. Професійне здоров’я педагога є необхідною умовою його активної життєдіяльності, самореалізації, розвитку творчого потенціалу. Нездоровий педагог не може забезпечити  учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху.

    Основними ознаками цього синдрому є:

  • виснаження, утома;
  • психоматичні ускладнення;
  • безсоння;
  • негативні настанови стосовно підлеглих;
  • нехтування виконанням своїх обов’язків;
  • збільшення прийому психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки…)
  • зменшення апетиту або навпаки переїдання;
  • посилення агресивності;
  • посилення пасивності;
  • почуття провини.

 Готуючись до семінару я  попрохала вас взяти  участь у психодіагностиці «Симптоми психоемоційного вигорання». Ви підрахували свої бали і зараз можете виявити якою мірою  у кожного з вас наявний той чи інший симптом психоемоційного вигорання.

   5 і менше  балів : на даний час симптоми емоційного вигорання у вас відсутні (таких в нашому колективі -   1    )

   6 – 10 балів : симптоми емоційного вигорання у вас наявні, але, якщо захотіти, то синдрому можна уникнути ( серед нас таких -  11     )

11 – 13 балів : симптоми у вас дуже помітні ( таких у нас -   1   )

14 і більше балів : вам необхідно проаналізувати своє життя і піклуватися про оздоровлення (і у нас таких -     1       )

Які ж причини «синдрому вигорання»?

  • напруженість і конфлікти у професійному оточенні;
  • недостатні умови  для самовираження, експериментування та інновацій;
  • одноманітність і невміння творчо підійти до виконуваної роботи;
  • вкладання в роботу значних особистісних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання з боку керівництва;
  • робота без перспективи, неможливість побудувати кар’єру;
  • невмотивованість учнів, результати роботи з якими непомітні;
  • невирішені особистісні конфлікти.

 

  Одним із суттєвих чинників, що запобігають посиленню синдрому «вигорання» є прийняття вчителем особистої відповідальності за те, що відбувається. Якщо ж вчитель у всьому, що відбувається, звинувачує оточення, то почуття безсилля і безнадійності тільки зростає.

Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної розрядки і розвивається поступово. Спочатку в «вигоряючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна втома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб’язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Стає усе важче зосередитися на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть реакції.

   

  Кожна людина має знати свій потенціал, щоб ефективно використати свої можливості, а також знати і слабкі сторони, щоб нейтралізувати їх. Тому пропоную вам психодіагностику, яка допоможе кожному пізнати себе. (Ю.В. проводить психодіагностику(ст.. 5))

 

  Які ж симптоми «професійного вигорання» вчителя? (давайте приміряємо їх під себе):

  • робота витісняє все інше (береться додому і на вихідні, посідає головні теми розмов)
  • коли колишня енергія заміняється почуттям втоми, апатії, розчарування;
  • розлади сну, нав’язливі думки, які стосуються роботи, прокручування подумки моментів, які б можна було б інакше вчинити, сказати;
  • зниження уважності, збільшення кількості помилок, сповільнення темпу роботи, зниження продуктивності;
  • спалахи агресивності, байдужості стосовно до колег, часто – родини;
  • зниження настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки;
  • прояви різних хвороб;
  • небажання виконувати свої обов’язки.

Синдром вигорання… Цілком зрозуміло, що ми не вживаємо слово «вигорання», а замість цього користуємось словами: стрес, емоційний розлад, перевтома, криза, «більше не можу», «набридло все…» Справжніх  учителів легко розпізнати. Вони завжди намагаються зробити більше, ніж мають на те сили. Вони не можуть самостійно зупинитися. Навіть коли хворіють, вони йдуть до школи: їм здається, що на них вона тримається. Одним з найсерйозніших факторів ризику синдрому вигорання – неможливість співробітника швидко і різко розмежувати « Я професійне» та «Я людське». Ідеальний варіант  - на роботі виконувати свої професійні обов’язки, заощаджуючи емоції для сім’ї і близьких. І навпаки після закінчення робочого дня на деякий час забути всі проблеми на роботі.

Наукою встановлено, що ризик виникнення «синдрому вигорання» підвищується вже з третього – четвертого   року професіональної діяльності. В цей час для педагога вже зникає новизна робочої обстановки та новизна його присутності в колективі. Про нього вже не говорять як про молодого недосвідченого спеціаліста, а навпаки до педагога підвищуються вимоги зі сторони колег по роботі і вже самі починають пред’являти вимоги щодо себе самих.

Говорять ,що успіху досягає саме той, хто знає, що робити, зазнавши невдачі. Чи можна запобігти цьому? Видається, можна, але все слід заздалегідь обміркувати.

Робота з таблицею.

 

Щоб уникнути синдрому «професійного вигорання» слід робити так…

1. Насамперед – учіться планувати. Дезорганізація може призвести до стресу.

2. Визнайте і прийміть обмеження. Багато з нас ставлять перед собою абсолютно недосяжні завдання. Але людина не може бути досконалою, а тому часто виникає почуття неспроможності чи невідповідності.

3. Розважайтесь. Іноді треба втекти від життєвих проблем. Знайдіть захопливе і приємне заняття.

4. Учіться терпіти і прощати. Нетерпимість до інших приведе до гніву. Спробуйте зрозуміти, як почуваються інші люди, це допоможе вам прийняти їх.

5. Будьте позитивною особистістю. Не критикуйте й учіться хвалити інших. Зосередьтеся на позитивних рисах людей.

6. Уникайте нездорової конкуренції. У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике прагнення вигравати в багатьох сферах життя створює напруження і тревогу, робить людину агресивною.

      Уявімо дуже знайому всім ситуацію: у вас проявились негативні емоції, бо  ви зазнали невдачі, не змогли згуртувати клас на уроці, не порозумілися з керівництвом, посварилися  з колегою тощо. І  ви починаєте себе карати: ніби того могло б не бути, якби… Відповідно у вас виникають негативні емоції до себе. Зміна емоцій – це нормально для психіки людини. Але не у випадку, коли негативні емоції стають застійними. Бо саме тоді вони й позначаються на здоров’ї людини.

Як же запобігти цьому? Потрібно зусиллям волі спрямувати думки на інший об’єкт, перенести свою увагу на щось приємне.

Допоможе і самонаказ з інтонацією впевненості і вимогливості: «Усе, висновки для себе зроблені, урок життя пішов на користь. Більше цього не буде». А ще дуже добре, якщо поруч буде людина, якій ви зможете розповісти про свої неприємності.

Також можна зробити собі подарунок, але не слід робити це часто, оскільки радість поступово буде зменшуватись і увійде у звичку.

           Допоможіть іншому. Перенісши увагу на допомогу іншому, ви не тільки не зробите добру справу, а і допоможете собі вийти з пасивного стану, активізуєте себе, адже творити добро завжди приємно.

А якщо у вас є можливість поспати, то це найпростіший спосіб розпрощатися з поганим настроєм. Відпочивший мозок спрямує вас у русло оптимістичного ставлення до життя і проблем. Недарма кажуть «Ранок мудріший за вечір».

 

   Щоб зберегти психічну і фізичну рівновагу людина  змушена шукати засоби опори негативним впливам або несприятливим ситуаціям. Саме тому берлінський невропатолог І. Шульц на основі йоги розробив техніку релаксації (розслаблення), яку назвав аутогенний тренінг. Це тренування пропонується робити раз на день протягом 10- 20 хв. У спокійній атмосфері, сидячі або лежачі. Завжди починають із заспокоєння («у мене досить часу, я нікуди не поспішаю, я заспокоююсь…») і поступового розслаблення всього тіла: спочатку рук, ніг, тулуба, шиї, відчуття обважнілості, теплоти.

Аутогенне тренування є безмедикаментозним методом розслаблення. До нього можна ще приєднати методику кольору.  Зазвичай основними мають стати синій, зелений, жовтий і червоний, оскільки вони характеризуються високою працездатністю, почуттям задоволеності, прагненням до досягнення мети, надії на успіх.

Існує ще арт – терапія – терапія мистецтвом, означає лікування казкотерапією, музико – терапією, танцювально – руховою терапією. Отже, можна спокійно послухати улюблену музику або просто потанцювати.

 

   Тож спробуємо визначити для себе найоптимальніші шляхи подолання стресів. Навчімося  контролювати свої думки і емоції. Адже відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте. Відома притча про двох мандрівників, яких мучила спрага і , нарешті, діставшись до поселення, вони отримали по пів склянки води. Один з подорожніх сприйняв склянку напівповною, з вдячністю прийняв ці півсклянки і був задоволений. Інший же залишився невдоволеним, що йому не налили повну склянку.

Дивились двоє в одне вікно: один угледів саме багно.

А інший листя, дощем умите, блакитне небо і перші квіти,

Побачив другий – весна давно!...

Дивились двоє в одне вікно.

      Отже, дуже важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворити на позитивне «Для чого?» Для чого у моєму житті з’явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?

  Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматись, як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.

А зараз кілька корисних порад: Як уникнути синдрому професійного вигорання:

 

  • Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми.
  • Любіть себе.
  • Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.
  • Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом з ними.
  • Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.
  • Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти але зробити за нього роботу, запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?

     Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця в житті – найкраща профілактика професійного вигорання.

  На жаль у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме!

Категория: Семінари | Добавил: jopa88
Просмотров: 1058 | Загрузок: 34 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Гаряча лінія!
Сьогодні
Святковий календар. Спілкуємося українською мовою
Корисні посилання
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Copyright MyCorp © 2018
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz